Маріуполець Ігор Дубик боронив рідну землю від загарбників ще з 2014 року. На початку великої війни він знову взяв до рук зброю. Захисник пройшов жахи російського полону, повернувся за обміном і одразу продовжив службу. Восени 2023 року боєць поліг у боях за Донеччину. Його заповітну мрію про власну справу реалізувала кохана дружина.
Задум народився під час голодних місяців ворожого ув’язнення.
Повернувшись після важких випробувань, чоловік поділився планами з дружиною Оксаною. Почати бізнес за життя він не встиг через нове повернення на передову. Втративши дім у Маріуполі, жінка переїхала до Львова та знайшла сили жити далі. Неподалік обласного центру вона відкрила затишний заклад «Сімейні рецепти родини Дубик».
Історія цієї міцної родини розпочалася сорок років тому у Кривому Розі.
У 1986 році Оксана приїхала туди за розподілом після завершення будівельного технікуму. На змаганнях тресту дівчина помітила статного Ігоря, який працював головним енергетиком заводу. Молоді люди мешкали в сусідніх гуртожитках і швидко зблизилися. Вже за два місяці чоловік освідчився коханій з величезним букетом квітів. Оксана спочатку розгубилася і відмовила кмітливому кавалеру, але з другої спроби погодилася.
Подружжя щасливо прожило разом 37 незабутніх років.
Згодом у родині народилися донька Світлана та син Дмитро. Разом вони вирішили переїхати ближче до моря — у рідний для Ігоря Маріуполь. Чоловік започаткував власну столярну майстерню та займався бджільництвом, а дружина працювала на рибоконсервному заводі. Паралельно вони будували спільний дім та виховували дітей.
Волонтерство та бойовий шлях оборонця Маріуполя
Російська агресія 2014 року змусила родину повністю змінити звичне мирне життя.
Ігор одразу став активним організатором проукраїнських мітингів та засновником «Маріупольської дружини». Як кандидат у майстри спорту з вільної боротьби, він навчав містян самообороні. Майже весь прибуток від столярства чоловік віддавав на потреби українського війська. У 2015 році патріот приєднався до відомого батальйону «Азов» і пройшов бої за Широкине.
Згодом ветеран очолив обласну спілку при профільному міністерстві.
Він прагнув розвивати напрям реабілітації та психологічної підтримки побратимів. У перший день повномасштабного вторгнення 58-річний доброволець знову пішов на фронт. Спочатку його не хотіли брати за віком, тому Ігор долучився до тероборони. Дружина залишилася з ним у місті, але за місяць виїхала до Львова.
Оборонець Маріуполя дістав поранення і потрапив до рук ворога.
Вісім місяців Ігор Дубик перебував у колоніях Оленівки, Бєлгородщини та Курська. Окупанти катували бранців та морили голодом — чоловік схуд із 75 до 42 кілограмів. Саме під час постійного браку їжі він детально продумав майбутню сімейну пекарню. Головним елементом меню мав стати торт «Наполеон», про який полонений мріяв щодня.
Повернення на фронт та трагічна загибель
Після тримісячного відновлення старший лейтенант із позивним «Дуба» повернувся на передову.
Він не хотів, щоб його маленькі онуки колись теж пішли воювати. Ігор Дубик долучився до 109-ї бригади ТрО, а родина активно допомагала його підрозділу. Востаннє подружжя довго розмовляло по телефону 9 жовтня 2023 року. Вже 11 жовтня офіцер загинув під час виконання бойового завдання у селі Юр’ївка.
Військовий пожалів молодих солдатів і пішов на позиції замість них.
Тіло загиблого Героя тривалий час залишалося в зоні бойових дій. Евакуювати полеглого воїна вдалося лише завдяки надскладній операції побратимів. Поховали захисника у Львові 23 серпня, якраз на День державного прапора. Оксана Дубик майже рік оговтувалася від тяжкої втрати коханого.
Втілення родинної мрії на Львівщині
Поштовхом до відкриття власної справи для вдови став особливий сон.
Їй наснився чоловік, який нагадав про давній задум із випіканням хліба. Раніше жінка планувала повернутися у знайому будівельну сферу, але сон змінив усе. Оксана успішно пройшла навчання у ветеранському бізнес-проєкті «Відвага до бізнесу». Вона виграла гранти від чеської організації «Людина в біді» та релігійної громади Bosco.
Адміністрація приміського села Поршна виділила підприємниці земельну ділянку в оренду.
Спочатку пекарню хотіли назвати «Бабусині смаколики», але таке ім’я вже зарезервували в столиці. Основу асортименту нового закладу склали унікальні перевірені часом сімейні рецепти. Сюди увійшли хліб, булочки, піца, круасани, пляцки та легендарний торт «Наполеон». Стару книгу рецептів від свекрухи вивезти з Маріуполя не вдалося, але Оксана відтворила все з пам’яті.
Сьогодні у пекарні пахне свіжою здобою, затишком та теплими спогадами.