
Неподалік Меджибожа, між селами Ставинці та Головчинці на Хмельниччині, збереглися залишки колишньої фортеці “Ракочі” XVI століття. Вона була не лише укріпленням, а й митницею і постоялим двором, куди з’їжджались купці з різних країн. Сьогодні це унікальна археологічна пам’ятка, що приховує чимало цікавих фактів з історії краю.
Як розповів директор Державного історико-культурного заповідника “Межибіж” Олег Погорілець, укріплення зводилися спеціально для контролю і охорони двох торговельних шляхів – “Чорного” та “Кучманського”, які в XVI столітті перетиналися саме тут. Завдяки своєму розташуванню на острові між двома рукавами річки Південний Буг, фортеця мала додатковий природний захист.
Археологічні знахідки – кулі, наконечники стріл, залишки гармат, монети та кахлі – допомогли встановити рік “загибелі” замку. За словами Погорільця, остання татарська навала, що відбулася 1566 року, знищила укріплення. Після цієї атаки фортецю більше не відбудовували. Остання знайдена тут монета датована 1564 роком, що підтверджує цю версію.
Важливо, що “Ракочі” залишилася унікальною саме через те, що після руйнування у XVI столітті тут не проводилися нові будівельні чи господарські роботи. Руїни старовинних ровів, які колись сягали п’яти метрів у висоту, нині поросли деревами й кущами, але зберігають автентичний вигляд укріплення тенального типу з геометричною формою.
Окрім оборонної функції, фортеця слугувала пунктом збору мита з торговельних караванів, які йшли з Криму у напрямку Польщі, Львова чи Луцька. Купці тут зупинялися на нічліг, а охоронці брали плату за безпеку.
“Ми знаходимося на першій лінії оборони. Тут стояли гармати, звідси можна було відбивати перший натиск. З північної сторони проходив в’їзд до замку”, – розповідає Олег Погорілець.
Понад 25 років тому тут розпочали перші археологічні розкопки, і кожна знахідка дає змогу відчути атмосферу середини XVI століття. Фортеця “Ракочі” – це унікальний слід минулого, куди не втручалася людська рука після руйнування, і саме цим вона цінна для істориків та дослідників.

