У невеликому селі Нове Поріччя на Хмельниччині стара будівля XVIII століття отримала нове життя – після закриття школи тут відкрили музей, де зібрано сотні експонатів місцевої історії та побуту.
Колекція зростає буквально щотижня. Мешканці приносять усе, що береглося в хатах десятиліттями: від вишиванок до шаф і молитовників. Директорка Новопорічанського будинку культури Тамара Пунда розповідає, що перші експонати зберігались у невеликій кімнаті в її закладі, а після закриття школи їх перенесли до старовинної споруди.
Будівля, яку в селі називають “Рогатою школою”, зведена у неоготичному стилі та має статус об’єкта архітектури місцевого значення. Три роки тому навчання тут припинили, натомість приміщення стало домівкою для музею сільського побуту.
Тамара Пунда згадує, що початок був дуже простим: прийшла до порожньої школи – а там запах часу, деревини й старих речей. Це, каже вона, і стало поштовхом.
“Приходжу сюди, тут запах музею – давнина. І от так і помаленьку почала… Люди дуже несуть, вони зацікавлені і раді, що він в нас такий є”.
Зараз у музеї можна побачити меблі, посуд, ікони, рушники, молитовники та інші предмети побуту, яким виповнилось понад сто років. Софа, наприклад, має більш як столітню історію, а одна з шаф, яку в селі звали “царником”, збереглася ще з 1940-х років.
Вишиванки займають окреме місце в експозиції. Серед них – чоловіча сорочка, якій приблизно 120 років. Її, як і більшість інших предметів, передали жителі села.
У окремій кімнаті представлена колекція ікон. Є ікона, яка відкривається, привезена місцевими багато років тому. Ще одна, датована 1903 роком, була подарована Ользі при народженні і супроводжувала сім’ю під час укладання шлюбу.
Нещодавно увагу дослідників привернув незвичний експонат. Краєзнавець та член ГО “Україна Інкогніта” Дмитро Полюхович, побувавши в музеї, виявив предмет, призначення якого тут ніхто не міг пояснити.
“Досить несподівано для себе в цьому музеї українського сільського побуту я знайшов дуже цікаву річ, яка розповідає про багатонаціональну культуру й історію Поділля”.
Йдеться про навершя шабатньої шафи – елемент меблів, який використовували в єврейських домівках для зберігання посуду, призначеного для суботньої трапези.
За словами Полюховича, така знахідка демонструє, наскільки різними були культурні впливи в регіоні, і відкриває нові сторінки історії самого села.
Музей у Новому Поріччі продовжує розростатися. Місцеві приносять нові речі, які збереглися у хатах їхніх предків, і таким чином разом створюють живу пам’ять про минуле.
У селі кажуть: поки є кому приносити старі речі – є кому пам’ятати.