
У селі Кузьмин на Хмельниччині зберігся один із найбільших водяних млинів Городоччини – масивна кам’яна споруда кінця XIX століття, яка колись годувала цілий регіон, а сьогодні перебуває в аварійному стані.
Млин збудували наприкінці XIX століття на місці ще давніших, імовірно дерев’яних, млинів. Як розповів краєзнавець, член громадської організації «Україна Інкогніта» Дмитро Полюхович, масштаби будівлі напряму пов’язані з роллю Кузьмина як значного містечка того часу – борошна тут потребували багато.
Разом із кам’яними стінами до наших днів дійшло й автентичне дубове перекриття. За словами дослідника, млин вирізняється не лише розмірами, а й архітектурною уважністю до деталей.

“Це Кузьминський млин. Найбільший на Городоччині. В ті часи навіть промислові речі старалися робити так, щоб було гарно. Вони не просто квадратні, а мають фаски, профільовані опори. Робили, щоб було гарно. І все це стоїть від самого початку, коли млин побудували”, – зазначив Дмитро Полюхович.
За його словами, кам’яний млин з’явився на місці попередніх споруд, які, ймовірно, були дерев’яними. Це відповідало потребам населеного пункту, де млинарство мало ключове значення для місцевої економіки.
Подальша доля млина виявилася типовою для більшості подібних об’єктів в Україні. У 1970-х роках його, як і багато інших, перевели з водяного приводу на електричний.

“Ставили потужний електродвигун, який приводив у дію всі механізми. Але на початку 1990 років, коли електроенергія різко подорожчала, млин став нерентабельним і зупинився. А далі, як завжди, обладнання розтягнули на брухт”, – розповів краєзнавець.
Начальник відділу культури Городоцької міськради Олег Федоров підтверджує – нині недіючий млин у Кузьмині є одним із найбільших на території громади і, ймовірно, виконував одразу кілька функцій.
За його словами, споруду могли використовувати не лише як млин, а й як просторе складське приміщення. На початку XX століття тут, імовірно, навіть виробляли електроенергію за допомогою водяної турбіни.
Окрім цього, у будівлі могли діяти майстерні з ремонту млинарського обладнання, що робило млин багатофункціональним осередком сільського життя.
Архівних документів, які б точно вказували дату початку чи завершення будівництва, не збереглося. Проте аналіз матеріалів дає підстави датувати споруду кінцем XIX – початком XX століття.

“По цеглі та обладнанню можна стверджувати, що це саме той період. Ймовірно, млин збудував хтось із нащадків родини Граб’янок, можливо пані Залевська, яка мешкала неподалік. Каркас і дубові опори старі, видно, що не радянські”, – зазначив Олег Федоров.

Наразі Кузьминський млин перебуває в аварійному стані. Колись зразок інженерної думки та естетики, сьогодні він залишається мовчазним свідком того часу, коли навіть суто промислові споруди намагалися робити не лише функціональними, а й красивими.

