У Старокостянтинові на Хмельниччині в підземеллях замку князів Острозьких відновили давню криницю – їй понад 450 років. Колодязь очистили, привели до ладу, а воду після лабораторної перевірки знову використовують для пиття.
Про відновлення розповів перший заступник начальника управління культурної політики і ресурсів Старокостянтинівської міської ради, краєзнавець Василь Муляр. За його словами, криниця розташована в нижньому ярусі фортеці, а її глибина становить приблизно шість метрів.
“Глибина криниці становить приблизно шість метрів. Під час очищення було зафіксовано близько шести метрів”.
Криницю викопали одночасно з будівництвом замку, який мав перекривати шляхи татарам на Волинь. У фортеці запас води був питанням не комфорту, а виживання – особливо під час облоги, коли оборонці та містяни могли опинитися в замкненому просторі на невизначений час.
“Щоб вижити в умовах облоги, адже замок могли оточувати, була необхідна вода. Вода – це життя як для воїнів, так і для мешканців, зокрема містян, які могли тут переховуватися”.
У ті часи, зазначає краєзнавець, криничну воду берегли винятково як питну. Для господарських потреб існувала інша система: у фортифікаційних мурах були спеціальні прорізи, через які вода з наповненого рову надходила до замку.
“У фортифікаційних мурах були спеціальні прорізи, через які вода з наповненого рову надходила до замку. Цю воду використовували для худоби, тоді як кринична вода призначалася для мешканців”.
Згодом історичний колодязь пережив і менш романтичні часи. У радянський період у приміщенні замку діяла школа водіїв, і тоді стародавню криницю фактично перетворили на смітник.
“Звідси діставали металеві предмети, зокрема деталі від автомобілів – їх свого часу використовували як брухт. Однак криницю вдалося відновити: її повністю очистили та привели до ладу”.
Під час розчищення, за словами Василя Муляра, на глибині близько шести метрів вдалося дістатися автентичної кам’яної кладки. Він спускався на саме дно і бачив, з чого колодязь був збудований: каміння, що збереглося з давніх часів, формує нижню частину споруди.
“Я спускався на саме дно криниці. Під час розчищення там виявили каміння, з якого вона була збудована: автентична кладка простягається приблизно на два метри вгору від дна”.
Повернення криниці до життя було не лише питанням реставрації. Воду перевірили в лабораторії – відібрали проби, щоб з’ясувати склад і безпечність для вживання. Результати показали, що вона придатна для пиття.
“Ми взяли проби води, щоб визначити її склад і безпечність для вживання. Результати показали, що вода придатна для пиття”.
Тепер по воду до замкової криниці приходять мешканці сусідніх вулиць. Вона служить і містянам, і туристам, нагадуючи про практичну сторону давньої фортеці – ту, без якої не витримала б жодна оборона.
“Вода служить і нам, і туристам. Раніше вона також використовувалася в ті часи, коли умови були значно суворішими”.
Краєзнавець також припускає, що вік криниці може бути ще давнішим. За його словами, кам’яний замок князь Василь-Костянтин Острозький збудував на місці Болхівського городища, яке існувало тут у XII-XIII століттях.