Житель Шепетівського району домігся через апеляційний суд права офіційно опікуватися своєю повнолітньою донькою з інвалідністю. Перша інстанція відмовила чоловікові, припускаючи можливість ухилення від мобілізації, однак апеляція дійшла протилежного висновку.
Історія розгляду цієї справи розтягнулася на кілька судових етапів. Батько звернувся до суду з проханням визнати його доньку недієздатною та призначити його її опікуном. За словами чоловіка, жінка з дитинства має інвалідність І групи Б, встановлену довічно через хронічне психічне захворювання.
Стан здоров’я доньки потребує постійної допомоги сторонніх осіб. Вона користується технічними засобами пересування і не може обходитися без щоденного догляду. Саме батько, як він пояснив у суді, багато років фактично виконує всі необхідні функції – організовує лікування, допомагає у побуті та забезпечує базові умови для життя.
Мати жінки працює в Київській області. Додому вона повертається лише на вихідні. До того ж, за словами чоловіка, їй фізично складно виконувати частину щоденних процедур догляду – зокрема допомагати доньці пересідати у крісло колісне або пересуватися. Саме тому подружжя вирішило, що основну опіку здійснюватиме батько.
Таку позицію підтримав і виконавчий комітет селищної ради. У поданні до суду орган місцевого самоврядування зазначив, що не заперечує проти призначення чоловіка опікуном, якщо доньку визнають недієздатною.
Полонський районний суд частково задовольнив заяву. Судді погодилися з тим, що жінка є недієздатною. Водночас у призначенні батька опікуном відмовили. Натомість опіку передали органу опіки та піклування.
Чоловік із таким рішенням не погодився та подав апеляційну скаргу. У ній він зазначив, що суд першої інстанції припустився помилки, вважаючи, що призначення опікуном може створити умови для уникнення мобілізації.
Заявник наголосив – він уже має законну відстрочку від призову. Вона надана як батькові, який утримує повнолітню особу з інвалідністю І групи.
Апеляційний суд проаналізував матеріали справи та дослідив надані докази. Колегія суддів встановила, що саме батько фактично забезпечує доньці постійний догляд і створює необхідні умови для лікування та життя. У матеріалах також не знайшли жодних даних, які б свідчили про конфлікт інтересів між батьком і донькою.
“Колегія суддів зауважила, що чоловік вже отримав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до завершення мобілізації, тому призначення його опікуном не матиме наслідком ухилення від мобілізації”.
З огляду на встановлені обставини апеляційна інстанція скасувала рішення районного суду в частині відмови у призначенні опікуна. У підсумку суд задовольнив скаргу заявника та офіційно призначив батька опікуном його недієздатної доньки.