У Державному архіві Хмельницької області зберігаються унікальні документи, пов’язані з ім’ям Миколи Леонтовича – композитора, чий “Щедрик” став світовим символом Різдва. Йдеться про дві копії свідоцтва про закінчення Подільської духовної семінарії.
Обидва документи підтверджують навчання Леонтовича у Кам’янці-Подільському, де майбутній композитор провів сім років. Водночас кожна копія містить власну неточність.
Про це розповів начальник відділу публікаційної та науково-видавничої роботи обласного архіву Юрій Олійник.
“Дві копії свідоцтва – це атестат, який засвідчує, що Микола Леонтович закінчив навчання у Подільській духовній семінарії. У ньому виставлені оцінки. Є копія, де вказані неправильні роки навчання композитора. У документі написано 1892-1898, а по-справжньому він закінчив семінарію 1899 року. В іншому екземплярі є помилка у написанні прізвища. Якщо звернути увагу на оцінки, то «відмінно» поставлено тільки з предмета, що пов’язаний з музичним мистецтвом, а з інших дисциплін були трійки й четвірки”.
За словами Юрія Олійника, родинна традиція вела Леонтовича до духовного сану. У семінарії навчалися його дід і батько, а згодом – молодший брат Олександр.
Втім саме ці роки стали для Миколи Леонтовича визначальними.
“Роки семінарського навчання стали поворотними для Миколи Леонтовича у виборі власного шляху та сформували у нього бажання серйозно займатися музикою. У навчальному закладі майбутній композитор вивчав теорію музики й хоровий спів у Є. Богданова, вихованця навчальних класів Петербурзької придворної капели, та І. Лепехіна, диригента чоловічого хору в Кам’янці-Подільському”.
Під час навчання Леонтович не обмежувався теорією і активно працював на практиці. Він опановував різні інструменти та починав власні творчі експерименти.
- навчився грати на скрипці та фортепіано
- освоїв окремі духові інструменти
- обробляв народні мелодії, записані у селі Білоусівці Брацлавського повіту
- керував хором семінаристів
Саме у виконанні семінарського хору вперше прозвучали його обробки пісень “Гандзя” та “Ой чия ж то причина, що я бідна дівчина”. За взірець Леонтович брав популярні на той час обробки Миколи Лисенка.
Після завершення навчання композитор почав працювати вчителем, паралельно самостійно поглиблюючи музичні знання.
Сьогодні дві копії атестата Леонтовича оцифровані. В архіві пояснюють – інтерес до цих документів стабільно зростає, зокрема серед дослідників життя та творчості композитора.