У Кам’янці-Подільському на Хмельниччині відбулася фахова дискусія щодо походження назви міста та її трансформацій у різні історичні періоди. Розмова точилася безпосередньо на території Старого замку – місці, яке саме по собі є символом багатовікової історії.
Історики та музейники зосередилися не лише на витоках назви, а й на питанні – чи доречно сьогодні повертатися до варіанту без уточнення “Подільський”. Обговорення стало частиною ширшого діалогу, який уже існує всередині громади.
За словами директорки місцевого історичного музею-заповідника Олександри Свиридюк, важливо створити простір для обміну думками, не нав’язуючи жодної позиції. Саме це і є роллю науковців.
“Ми помітили, що існує в громаді така певна дискусія з приводу назви міста і її походження. А нам, як представникам музею, важливо фасилітувати будь-які важливі для громади соціальні дискусії. І ми, як працівники музею, не можемо мати свою думку за чи проти. Ми дослідники, ми науковці і ми – своєрідна Швейцарія, на базі якої можна подискутувати, поважаючи та вислуховуючи один одного”
Кандидат історичних наук Дмитро Ващук звернув увагу на письмові джерела, в яких місто фігурує ще з XIV століття. У документах різного походження – від князівських до іноземних – воно згадується як Кам’янець.
Він наголосив, що лише з XVI століття починають з’являтися варіації з географічними уточненнями, зокрема згадки про Поділля. Це були радше описові додатки, ніж усталена назва.
“Перша писемна згадка про місто Кам’янець – січень 1374 року. Потім упродовж багатьох років у різних документах – чи це документи князів Коріатовичів, чи це документи молдавського походження, чи це документи угорського походження, чи це документи польського походження XV століття – місто фігурує саме під назвою Кам’янець. Пізніше, у XVI столітті, у нас з’являються різні приставки: Кам’янець на Поділлі, Кам’янець-Подільський”
За словами історика, остаточне закріплення подвійної назви відбулося значно пізніше – наприкінці XVIII століття, коли відповідне рішення було оформлене на державному рівні.
“На європейських мапах у XVI столітті Кам’янець залишається Кам’янцем, а згодом на певних мапах і планах з’являється приставка Подільський, і то не завжди. Але це мова йде про географічну приставку. А вже назва Кам’янець-Подільський – це указ Катерини ІІ від липня 1795 року, коли створилась Подільська губернія, і місто мало стати Кам’янець-Подільський. Тому тут вже маємо чітку прив’язку до документу. А от з раніших часів зрозуміло, що історична назва є Кам’янець, вона не мінялася протягом багатьох століть”
Окрему позицію висловив науковий співробітник обласного історико-культурного музею Дмитро Бабюк. Він звернув увагу на те, що сучасна назва є найбільш звичною для широкого вжитку.
“Знову ж таки, можна і так, і так. Це таке саме питання, як замок чи фортеця. Правильно і так, і так, але в залежності від контексту, до якого часового періоду ми це розглядаємо. Так само і Кам’янець. На початку свого існування ми вже бачимо, що він був просто Кам’янець, але потім назва трансформувалася з припискою його географічного розташування. Кам’янець-Подільський, Кам’янець-на-Поділлю – це нормальний процес, тому що часи йшли, люди мінялися, назву вигадували люди і записували люди”
На його думку, потреби змінювати назву сьогодні немає, адже географічне уточнення допомагає краще ідентифікувати місто та пов’язує його з регіоном.
“Приставка саме Подільський, тому що людина може не знати про саме місто Кам’янець, але в неї буде хоча б асоціація з Поділлям. Подільські Товтри, подільська кухня і так далі. Буде більше уявлення про регіон. Плюс, як ми вже побачили в часи Української революції, у нас є така зачіпка, як документ лютого 1919 року, де на печатці вже вказується місто Кам’янець-Подільський, у звичній для нас українській версії написання. Тому можемо казати, що це відродження нашої української історії, яка почалась, якраз, у Кам’янці, коли місто було тимчасовою столицею України”