У Європейському Союзі знову гаряче: Греція і Мальта стали каменем спотикання для нового пакету санкцій, покликаного обмежити доходи Росії від експорту нафти. Саме ці дві країни відкрито висловили занепокоєння щодо повної заборони морських послуг для транспортування російської нафти, що пропонується в межах 20-го пакету європейських обмежень.
Дискусія розгорілася під час зустрічі послів ЄС 9 лютого, де було представлено амбітну ініціативу – замість граничної ціни на російську нафту впровадити повну заборону на послуги, необхідні для її доставки морем. Така зміна, як вважають у Греції і Мальті, може завдати удару по європейській судноплавній галузі та вплинути на ціни енергоносіїв.
Афіни і Валлетта просять детальних роз’яснень щодо плану санкцій – як у частині покарання іноземних портів за перевантаження російської нафти, так і стосовно контролю над продавцями суден, аби скоротити надходження кораблів до російського флоту. Грецька влада від коментарів утрималася, а представник уряду Мальти Нестор Лайвієра лаконічно пояснив:
“Мальта бере участь у технічних обговореннях, щоб забезпечити реалізацію остаточного результату”.
Європейська комісія у 20-му пакеті санкцій виступає за повну заборону морських сервісів для перевезення російської сирої нафти. Ідея – посилити фінансовий тиск на РФ та унеможливити обхід попередніх обмежень через так званий “тіньовий флот”.
6 лютого президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн презентувала пакет, підкресливши: нові заходи мають ще більше скоротити доходи Росії від енергетичних ресурсів, а також ускладнити використання криптовалют для обходу санкцій. Брюссель також пропонує впроваджувати обмеження у тісній координації з партнерами по G7.
Поки що обговорення тривають у робочих групах ЄС. Греція і Мальта наполягають на обережності, побоюючись наслідків для власних флотів і економік. Остаточне рішення щодо заборони морських послуг для перевезення російської нафти ще попереду, але вже зрозуміло: європейські лідери стикаються з серйозними викликами у пошуку балансу між тиском на Росію та інтересами своїх країн.
Питання нафти знову показує, що кожен санкційний крок у ЄС супроводжується непростими компромісами і складними переговорами – не лише на рівні політики, а й економіки та енергетики.