Спроба підлітка розірвати юридичні зв’язки з батьком через суд виявилася невдалою. У Хмельницькій області Феміда постановила, що тривала відсутність спілкування не є достатньою підставою для радикального кроку – позбавлення батьківських прав.
Про деталі резонансної справи повідомив Чемеровецький районний суд Хмельницької області.
Позивачем у справі виступив 16-річний юнак, який висунув серйозну вимогу до свого біологічного родича. Хлопець стверджував, що чоловік є для нього фактично чужою людиною. За його словами, батько пішов із родини майже одразу після його появи на світ, не брав участі у вихованні та навіть не виявляв базового інтересу до його долі.
Окрім емоційної складової, підліток навів і практичний аргумент: він планує здобувати освіту за межами України. Юнак прагнув отримати повну правову незалежність, аби більше не стикатися з перешкодами під час перетину кордону, адже раніше батько вже забороняв йому виїзд.
Відповідач категорично заперечив проти позову, наголосивши на своїй доброчесності. Чоловік заявив, що впродовж усіх років справно сплачував аліменти і не має жодних заборгованостей. Свій дефіцит спілкування з сином він пояснив зовнішнім тиском – нібито колишня дружина та її сім’я цілеспрямовано створювали бар’єри для їхніх контактів.
До обговорення долучилися й представники органу опіки. Проаналізувавши сімейну ситуацію, вони висловили думку, що таке суворе рішення як позбавлення прав наразі є недоцільним.
Судова колегія детально вивчила аргументи сторін та наявні докази. Вердикт був однозначним: позивач не надав достатньо свідчень того, що батько свідомо й цілеспрямовано ігнорував свої обов’язки, а саме цей фактор є вирішальним для закону.
Судді підкреслили, що анулювання батьківських прав вважається винятковим заходом, який не можна використовувати без беззаперечних і чітко підтверджених підстав.
Окремо було роз’яснено, що побутові конфлікти між дорослими, окреме проживання дитини з матір’ю чи навіть пасивна участь батька у житті нащадка не дають автоматичного права на юридичне розірвання спорідненості.
Оцінюючи ситуацію крізь призму інтересів дитини, суд вирішив, що задоволення позову в даному випадку не піде хлопцеві на користь.
У результаті розгляд справи завершився повною відмовою у задоволенні позовних вимог підлітка.
Втім, крапку в цій історії ставити зарано, адже сторони мають право подати скаргу до апеляційної інстанції.