Скульптури розміром у кілька міліметрів, створені без лупи чи мікроскопа, і водночас глибокі за змістом композиції – уже понад 13 років митець зі Славути на Хмельниччині Костянтин Сапошко працює на межі можливостей матеріалу і людського зору.
Його найменша робота має лише два міліметри, найбільша сягає 14 сантиметрів. За цей час він пройшов шлях від гіпсу до графіту й каменю, перетворивши звичайні олівці та щітки на повноцінний матеріал для скульптури.
Костянтин розповідає, що для мініатюр ідеально підходять стержні звичайних і столярних олівців, а графітові щітки використовує тоді, коли задум вимагає більшого формату. Принципово працює без будь-якої оптики.
“Всі роблять з оптикою, а я роблю без оптики. От в чому фішка. Так цікавіше. Мені так складніше. Я люблю складні задачі”, – пояснює митець.
Працює він переважно ввечері, коли є світло. Сідає на кухні і приділяє скульптурі дві-три години на день. Інструменти використовує саморобні. Нині завершує нову роботу під назвою “Загальне воскресіння”, де з надзвичайною точністю формує анатомічні деталі.
“Тут тазова кістка. Тут вже наростає м’яз. Частина грудної клітки з кістками. Тут уже фаланги. А ця частина черепа вже починає обростати”, – показує він.
Графіт, з яким працює Костянтин, дуже крихкий, тому кожен рух продумує заздалегідь. Помилка може коштувати тижнів роботи.
“Я думаю так: сьогодні ввечері я цей кусочок пропрацюю. Але треба подумати, в яку сторону краще, бо якщо обріжу з одного боку, то в інший не залізу. А мені треба туди залізти, а потім обрізати”, – ділиться митець.
Першу скульптуру він створив ще тоді, коли працював модельником на керамічному заводі. Вона була з гіпсу і швидко стала локальною легендою.
“Я створив найменший унітаз з бачком. Чотири на п’ять міліметрів. З цільного куска гіпсу. Всі, хто приходить на службу чи відвідує завод, можуть його побачити”, – згадує Костянтин.
Сьогодні всі роботи він зберігає у спеціальних кейсах. Підставки для мініатюр робить сам, адже готових рішень для такого формату просто не існує.
Костянтин також намагався зареєструвати свої роботи у Книзі рекордів України. Проте після озвученої суми внеску від цієї ідеї відмовився.
“Якраз мій брат служив. Я б краще йому на машину віддав. На якийсь ремонт. Чи ще щось купити”, – пояснив він.
Згодом брат Костянтина загинув, захищаючи Україну. У пам’ять про нього митець створив одну з найсильніших своїх робіт – скульптуру “Ціна свободи ідентичності”. Невелика за розміром композиція містить 45 фігур, кожна з яких має унікальну позу.
“Тут 45 фігур, які не повторюються в позах, бо в кожного своє життя. Кого смерть де застала, так я і намагався відобразити. І зверху, заключає композицію, крик солдата”, – розповідає Костянтин.
Деякі роботи він створює по півтори місяці, працюючи щодня. Серед таких – масштабна мініатюра “Бій під Берестечком”.
Нині в колекції митця залишилося близько 60 скульптур. Частину з них він передав у межах виставок на благодійні збори для підтримки Збройних сил України.
Для Костянтина Сапошка мініатюра – це не лише форма мистецтва, а спосіб говорити про втрати, пам’ять і ціну свободи мовою, яку не виміряти міліметрами.