У Хмельницькій обласній бібліотеці для дітей імені Т. Г. Шевченка 19 березня відбулася знакова подія. Колишній фотограф, а нині ветеран і автор Олександр Довгалюк представив свою дебютну книгу «Казки незламного татка». Шлях до цієї презентації пролягав через фронт, важку травму та тривалу боротьбу за повернення до життя.
До початку повномасштабної війни Олександр професійно займався фотографією, але у 2022 році добровільно став до лав Збройних сил. Він боронив Україну у складі 36-го окремого стрілецького батальйону до 2024 року. Під час виконання бойового завдання воїн отримав тяжку черепно – мозкову травму, після якої був змушений заново опановувати елементарні навички: ходьбу, мовлення та письмо.
«Книга не народилась для книги. Це була звичайна реабілітаційна вправа, яку давали мені в реабілітаційному центрі “Незламні” у Львові. Набір різних слів, які я мав пов’язати в якийсь текст. Давали психолог, лікарі, друзі. У мене вдавалось. Я помічав, що мені вдається поєднати їх в логічний текст», — поділився автор у коментарі для Суспільне Хмельницький.
Спершу літературна творчість була лише способом зв’язку з родиною. Дружина Олександра разом із сином та донькою наразі мешкають у Польщі. Діти надсилали батькові ключові слова, а він створював із них історії та пересилав рідним. Саме віра близьких та підтримка колишньої вчительки Любові Сердунич допомогли ветерану повірити у власні сили, коли здавалося, що руки вже опускаються.
Наразі Олександр Довгалюк активно подорожує українськими школами та бібліотеками, знайомлячи юних читачів зі своїми творами. Ветеран зі Старої Синяви не збирається зупинятися на досягнутому: він уже працює над новими казками та планує випустити другу частину видання.
Під час презентації у Хмельницькому гості мали змогу почути уривки з творів автора. Зокрема, завідувачка відділу бібліотеки Наталя Сопрук зачитала дітям фрагмент казки «Мама», яка розповідає про зворушливі моменти турботи в незвичному казковому світі.
«І який же був у нього подив, коли одного ранку він подарував мамі конвалію, а вона, помилувавшись квіткою, обійняла його і приготувала з конвалії смачний салат на сніданок для бізончика».
Особливістю книги є її художнє оформлення. Директорка закладу Валентина Черноус зауважила, що всі ілюстрації створили діти Олександра. Ці малюнки вражають своєю безпосередністю та водночас глибоким розумінням складних історичних подій, які переживає зараз Україна.
Підтримати письменника на захід приїхала його мати. Вона згадує Олександра до війни як надзвичайно активного марафонця та спортсмена. Жінка зізнається, що після поранення стан сина був критичним, і лікарі не давали втішних прогнозів, проте жага до життя та творчість перемогли.
«Він довго лежав і в комі, і в реанімації. Знаєте, все було. Міг бути людиною, міг бути “овочем”. Дякую Богу, що він живий. А книжка – це вже його ініціатива, його все. Але як він це захотів, то я його підтримую», — розповіла матір ветерана.