24 лютого на Хмельниччині стали днем скорботи одразу для кількох громад. У різних куточках області в останню путь провели трьох захисників України – Олександра Корнієнка, Віталія Постоловського та Олександра Осіпова.
У Волочиській територіальній громаді цього дня прощалися з наймолодшим із полеглих – 19-річним Олександром Корнієнком. Воїн загинув 3 грудня 2025 року. Його життя лише починалося, але він свідомо обрав шлях захисника.
Олександр Валерійович народився 4 липня 2006 року в селі Новодмитрівка. Дитинство і юність провів на Херсонщині, навчався у школі села Томина Балка, згодом здобув фах у Херсонському професійному суднобудівному ліцеї. Після навчання переїхав до Києва, де знайшов кохання і будував плани на майбутнє.
На війну Олександр пішов добровольцем. Служив розвідником у 92-й окремій штурмовій бригаді імені кошового отамана Івана Сірка. Серед побратимів мав позивний «Липа».
«Олександр був надзвичайно доброю людиною. Його серце було відкритим – він завжди подавав руку допомоги, підтримував словом і ділом, умів підбадьорити у важку хвилину. Харизматичний, щирий і життєрадісний – таким він назавжди залишиться в пам’яті тих, хто його знав. Для батьків він був люблячим сином. Для братів – надійним братом і товаришем. Для близьких і друзів – світлою людиною, яка вміла зігрівати душу»
Нині Герою назавжди 19 років.
У Кам’янець-Подільській громаді того ж дня відбулося прощання з Віталієм Постоловським. Його життя обірвалося 11 лютого 2026 року у Запорізькій обласній клінічній лікарні.
Віталій Леонідович народився 25 липня 1983 року. Мав середню спеціальну освіту. До лав Збройних Сил України був мобілізований 8 червня 2022 року. Проходив службу оператором-сапером відділення безпілотних систем мінування у підрозділі наземних роботизованих комплексів.
На момент смерті захисникові було 42 роки.
Скорботна звістка прийшла і до Старокостянтинівської громади. 24 лютого «на щиті» додому повернувся сержант Олександр Осіпов.
«Сержант Олександр Осіпов загинув 26 січня 2026 року під час ведення бойових дій поблизу населеного пункту Прилуки Пологівського району Запорізької області. До останнього подиху залишався вірним військовій присязі та захисту Батьківщини»
Нині Герою назавжди 41 рік.
Три життя, три долі, три історії мужності. Хмельниччина схилила голови, вшановуючи пам’ять тих, хто заплатив найвищу ціну за свободу України.