Збереження історичних пам’яток — не лише справа держави, а й виклик, що потребує залучення нових ресурсів, ідей та відповідального бізнесу. В умовах обмеженого бюджетного фінансування приватні інвестиції стають критично важливими для реставрації й адаптації культурних об’єктів під сучасні потреби. Вони перетворюють занедбану спадщину на живу частину урбаністичного та економічного середовища.
Як зазначають в «Антикорупційному штабі», саме приватний капітал здатен дати нове життя історичним будівлям, не порушуючи їх автентичності. Інвестори — не просто донори. Це агенти змін, які допомагають вписати пам’ятки у сучасний ландшафт і зробити їх функціональними без втрати культурної сутності.
Глобальні дисбаланси у фінансуванні культурної спадщини
Світова статистика демонструє значні відмінності у рівні витрат на збереження культурної спадщини. За даними ЮНЕСКО, розвинені країни витрачають на це в середньому 89,1 долара США на людину, тоді як у країнах, що розвиваються, цей показник становить лише 12,1 долара. Рекордсменом у цій сфері є Люксембург, де державні витрати сягають 208 доларів на душу населення.
У протилежному спектрі — Росія. У державі-агресорці на людину витрачається всього 3 долари на збереження спадщини, що підкреслює повну деградацію культурних пріоритетів і ставлення до історії як до другорядної складової розвитку.
Роль приватного капіталу
Попри потенціал, частка приватних інвестицій у загальному фінансуванні культурної спадщини залишається невисокою. У більшості країн вона не перевищує 50%, а в Латинській Америці — лише 17,9%. Це свідчить про широке поле для зростання участі бізнесу в охороні культурного середовища.
На думку експертів, приватні інвестори здатні не лише фінансувати реставрацію, але й залучати інноваційні підходи до інтеграції пам’яток у життя громад. Йдеться про створення креативних хабів, музеїв, готелів, мистецьких резиденцій, центрів освіти тощо — зі збереженням історичної цінності споруд.
Що потрібно для залучення бізнесу?
ГО «Антикорупційний штаб» пропонує комплексну дорожню карту для створення сприятливого середовища, яке стимулює бізнес вкладати в культурну спадщину. Серед ключових ініціатив:
- Запровадження податкових стимулів: зниження податку на прибуток для компаній, що інвестують у реставрацію; звільнення від податку на нерухомість для відновлених об’єктів; можливість відрахування витрат з оподатковуваного доходу.
- Адміністративна реформа: створення «єдиного вікна» для узгодження проектів; чіткі нормативи щодо допустимих втручань у структуру пам’яток.
- Механізми державно-приватного партнерства: типові договори концесії, спільні інвестиційні фонди, компенсація частини витрат інвесторам.
- Підтримка меценатства: формування публічного реєстру благодійників, державні відзнаки для найактивніших меценатів, інформаційні кампанії на підтримку ініціатив.
- Соціальна відповідальність бізнесу: включення показників інвестування у культурну спадщину до ESG-рейтингів; конкурси на кращі кейси з відновлення об’єктів.
- Інвестиційна платформа: створення онлайн-каталогу пам’яток, що потребують фінансування; організація тематичних форумів і зустрічей.
- Прозорість і контроль: публічна звітність по кожному проєкту, незалежні наглядові ради з участю громадськості.
Експерти впевнені — реалізація цих заходів дозволить створити сталу модель співпраці держави, громади та бізнесу. Успішні кейси вже існують, але їх масштабування відкриє нові перспективи для українських міст, культурного туризму і локальної економіки.