Гіперактивність у дитини — це не «погана поведінка» і не наслідок браку виховання, а особливість нервової системи, яка потребує розуміння й підтримки. Про те, як розпізнати синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ), коли варто звертатись до лікаря і чому важливо не зволікати, розповіла дитячий невролог з Хмельницького Наталія Соломончик.
За словами фахівчині, дітей із СДУГ часто неправильно сприймають як неслухняних або невихованих, хоча насправді їхня поведінка зумовлена особливостями мозкової діяльності.
«Такі діти непосидючі, імпульсивні, часто забувають про правила або не доводять справи до кінця. Їм важко контролювати емоції, і це не свідчить про погане виховання. Це частина стану, який має нейробіологічну природу», — пояснює лікарка.
СДУГ (синдром дефіциту уваги з гіперактивністю) проявляється надмірною рухливістю, імпульсивністю та труднощами з концентрацією уваги, що не відповідають віковим нормам дитини. За статистикою, 5–8% дітей мають такі симптоми, але лише половина з них потрапляє до фахівців. Найчастіше батьки звертаються по допомогу, коли дитина не може зосередитися у школі чи має труднощі у спілкуванні з однолітками.
Як відбувається діагностика
Обстеження проводиться у кілька етапів і вимагає участі команди спеціалістів — психолога, невролога, іноді психіатра. Діагностика включає:
- Збір анамнезу — розмова з батьками про перебіг вагітності, розвиток дитини, поведінку вдома та у школі;
- Спостереження за дитиною — оцінка уваги, емоцій, контролю рухів під час гри чи завдань;
- Неврологічний огляд — перевірка моторики, координації, функцій нервової системи;
- Психологічне тестування (за потреби) із застосуванням шкал Conners, SNAP-IV, Vanderbilt;
- Аналіз поведінки у колективі — оцінка педагогами концентрації, мотивації, соціальної взаємодії.
Після аналізу всіх даних лікарі визначають, чи відповідає стан дитини клінічним критеріям СДУГ, чи це лише індивідуальні особливості темпераменту або наслідки стресу.
Перші «дзвіночки» для батьків
Лікарка радить уважно спостерігати за поведінкою дитини з раннього віку. Ось деякі ознаки, які можуть вказувати на гіперактивність:
- постійна рухливість, коли інші діти вже можуть спокійно грати;
- неможливість довго сидіти на місці чи зосередитися на завданні;
- імпульсивні дії без усвідомлення наслідків;
- труднощі з дотриманням правил або очікуванням своєї черги;
- часті перепади настрою, емоційна вибуховість;
- втрата речей, забування інструкцій, неорганізованість.
У шкільному віці до цих проявів додаються проблеми з виконанням домашніх завдань, концентрацією під час уроків і часті конфлікти з однолітками.
Чому важливо не ігнорувати проблему
Якщо гіперактивність не коригувати, вона може призвести до труднощів у навчанні, низької самооцінки, тривожності та соціальної ізоляції. Однак при своєчасній допомозі такі діти здатні розкрити великий потенціал, адже гіперактивність часто супроводжується творчістю, енергією та швидким мисленням.
«Головне — не звинувачувати дитину, а підтримати її. Гіперактивність не лікується суворістю, а розумінням, структурованістю і терпінням», — підсумовує Наталія Соломончик.